Україна опинилася на розломі Нового і Старого світів у 1493 році. Як каже Норман Дейвіс, «один з дивовижних історичних збігів якраз полягає в тому, що новітня “Росія” і новітня “Америка” зародились того самого 1493 року. Європейці дізналися про “Новий Світ”, як вони називали його, тієї самої миті, коли московити збагнули, що їхній “Старий Світ” іще не скінчився» (Дейвіс Н. «Європа: Історія»). На великому розломі часу і простору Україна перебуває й зараз. Щонайменше впродовж століття, яке триває, цей розлом визначатиме характер і долю її мови. Долю, можливо, не надто ласкаву, але таку, що сформувала її сильний характер.
Українська мова з’явилася на сході Європи тоді, коли у світі виразно домінували такі сильні мови, як латина, старогрека, церковнослов’янь.
Упродовж далеко не одного століття українська — колись давньоукраїнська, потім староукраїнська, тепер модерна українська — часто мала тільки один із тисячі шансів вижити. Тільки сильний характер і воля до життя допомагали їй безпомилково обирати цей один-єдиний шанс. Вижити і відбутися. Залишити у минулому латину, старогреку і церковнослов’янь. Дійти до двадцять першого століття. Запланувати собі бути однією з двадцяти п’яти мов Європейського Союзу. Таке собі може дозволити лише мова із сильним характером, сформованим не надто сприятливими подіями й обставинами протягом не одного століття.
Тут і тепер українська мова перебуває у стані нового переходу. Позаду лишаються правила і практики боротьби за фізичне виживання. Попереду належить усвідомити кілька важливих речей, які відрізнятимуть минуле від майбутнього.
Щонайменше варто запам’ятати три правила майбутнього, яке дивиться нам у вічі.
Правило перше: конкурують усі з усіма і рейтингують усіх. Кай Л. Чан у своєму «Індексі впливовості мов» ставить цікавезне запитання: «Якби на Землю мав прилетіти іншопланетянин, яка мова дозволила би йому найефективніше взаємодіяти з людством?». Відповідь далека від краси, милозвучності або ще якоїсь естетичної емоційної характеристики. Прагматичні вимірювальні критерії визначають ефективність мови, також і для іншопланетянина. Географія, економіка, комунікації, знання та засоби масової інформації, дипломатія — уже зараз роблять мову конкурентоздатною і забезпечують їй місце у рейтингу сили мов.
Географія, чи поширення мови в усьому світі; її присутність або відсутність у туристичних буклетах, екскурсіях, музеях, на вокзалах і в аеропортах власної країни; обов’язковість у мовному ландшафті, інакше кажучи, у назвах населених пунктів від найменшого до найбільшого, назвах вулиць, площ, бульварів, парків аж до офіційних та комерційних назв інституцій чи магазинів для тварин.
Економіка означає брати участь в економічній діяльності, бути гравцем на ринку мовних товарів і послуг. Ця опція нова для свідомості української мови, але без неї важко буде пройти двадцять перше століття. Основні галузі лінгвістичної індустрії: штучний інтелект, машинний переклад, комп’ютерний інструментарій з мовною компонентою, письмовий та усний переклад, локалізація, транскрибування, субтитрування, озвучення, дублювання, мовне навчання, мовне тестування. У всіх задіяна мова. У грошовому вимірі світова індустрія мовних послуг і мовних технологій — це 27,03 мільярда доларів США за 2023 рік . Святе місце порожнім не буває. Не буде української — буде інша мова, нескладно вгадати яка. Хоча вже сьогодні кандидатів кілька.
Комунікації: спроможність забезпечити діалог кількох або багатьох, лише своїх чи своїх і чужих, необов’язково ворожих, просто інших, діалог людей і культур. Також ідеться про те, скільки людей називають мову рідною, родинною, першою або другою. Сюди ж належить спроможність мови допомагати своїм носіям у мандрах світами. Скажімо, заходимо до крамниці у Лондоні і можемо отримати відповідь українською; відвідуємо музей у Відні — маємо гіда, чи то людину, чи то технічний пристрій, який комунікує з нами українською…
Знання та засоби масової інформації: передусім важливим є мовне обличчя інтернет-контенту, художніх фільмів, університетів, які входять до топ-500 найкращих навчальних закладів світу, і, може виявитися дивним, наукових журналів.
Дипломатія, чи офіційна присутність у міжнародних справах. Актуалізована або ні мова в комунікаціях Міжнародного валютного фонду, ООН, Світового банку. Тут часто сильні стають ще сильнішими, а слабкі — слабшими, «держави отримують частку своєї конкурентоздатності на підставі сили своєї мови» (Кай Л. Чана «Індекс сили мови»).
За найгіршими підрахунками, українська посідає тридцять сьоме місце, за найкращими — залежить від нас.
Правило друге: обирай, з ким конкурувати та рейтингуватися. Стара практика порівнювати українську мову з російською і нова — з англійською має ну дуже сумнівне підґрунтя.
Не можна порівнювати мови з імперським запліччям і без нього.
Мови колишніх чи сучасних імперій, підперті силою самої імперії, навіть тої, що гине, мають неспівмірно більше ресурсів, ніж мови неімперських народів, а колись колонізованих — і поготів. У конкуренції з англійською, іспанською, французькою або німецькою українська завжди почуватиметься не надто затишно, щоб не сказати — буде майже приреченою на комплекс меншовартості. Зовсім інша історія рейтингування з норвезькою, хорватською, польською або фінською. Таке товариство для української зрозуміле, і воно не формує ні комплексу меншовартості, ані зверхності. У цьому товаристві мови зазвичай підтримують одна одну. Лише важливо мати власне мовне обличчя, власні ресурси та розуміння власних сфер впливу. Це вже про відповідальність мовців перед своєю мовою, про бажання мати власну унікальну мову і бути впізнаваним Іншим у світі багатьох людей і багатьох мов.
Правило третє: змагайся інноваційно. Так чи так, існує імперська мова, з якою мусимо не те що інтелігентно конкурувати, а жорстко змагатися. Не захищатися. Не нападати. Саме змагатися. Важливо, щоби це змагання вийшло з матриці око за око, зуб за зуб. Ризиків дуже і дуже багато.
Як завжди, виглядає, що є тільки один шанс на тисячу пройти через двадцять перше століття і вийти переможцем у цьому змаганні.
Цей шанс в інноваціях, які маємо ще тільки винайти і запропонувати метамодерному багатомовному світу сучасності. Зовсім як для перемоги на полі бою. Перемогти російську мову в себе в головах передусім. Навчитися використовувати англійську собі на користь.
Правил насправді значно більше, ніж ці три. У світі багато мов, що взаємодіють за правилами або червоного, або блакитного океану. Є мови, які посилюють одна одну, а є — які послаблюють, головне правильно обрати компанію. Розуміння і практикування хоча б цих трьох правил посилюють той один з тисячі шанс українській мові жити своє мовне життя у двадцять другому столітті.
Орися Демська, мовознавиця, професорка Національної академії СБУ, авторка книжки «Українська мова. Подорож із Бад-Емса до Страсбурга».
Якщо ви хотіли б поділитися своїми думками, ідеями чи досвідами і написати колонку, то надсилайте листа на емейл — [email protected]. Погляди, висловлені у матеріалі, можуть не співпадати з точкою зору The Ukrainians Media. Передрук тексту чи його частин дозволений лише з письмової згоди редакції. Зображення — Вадима Блонського.